Старий Млин

Реєстрація

Пароль буде надіслано Вам на пошту.

Туристичні маршрути

Туристичні маршрути

Село Синява Рокитнянського району на Київщині – одне з найдавніших сіл – розкинулося понад Россю зі сходу на захід біля підніжжя гір з неповторними назвами – Божа, Вовча, Бодуля, Дряпана або Хортиця, Цапова. Є ще гора, «що дзвенить» – найвища височина в селі.
З трьох сторін село оточує Чорний ліс, котрий простягається до Таращі й Богуслава, і тільки з четвертої – відкритий вид на річку та луки.
У центрі села, де гребля з мостом, якою пролягає дорога з Синяви до селища Рокитне, і поблизу Божої гори Рось має два кам’яні пороги.
Територія сучасної Синяви була інтенсивно заселена ще в передісторичні часи. Під час археологічних розкопок тут виявлені численні поселення епохи бронзи, доби так званих римських впливів (перші століття н. е.) та часами Київської Русі – черняхівської культури, давньоруської доби та пізнього середньовіччя.
Центр с. Синява – колишнє сотенне містечко Білоцерківського полку. У с. Синява побували гетьмани Богдан Хмельницький, Петро Дорошенко (у Воскресенській церкві обвінчав чотири пари молодих та освятив шаблі свого війська на битву з поляками. З почтом гетьмана у церкві перебував і майбутній гетьман України гарматний писар Петро Дорошенко),і автор першої української Конституції Пилип Орлик.
Миколаївська церква 1730 року побудови.
Миколаївська церква – п’ятизрубна дерев’яна з п’ятьма банями. Стоїть на грубих дубових підвалинах з великими залишками, що виступають на площини стін.
В інтер’єрі церкви звертає на себе увагу надзвичайна пластичність стін, наметів та надбанників.
Світлові ефекти у поєднанні з пластичністю об’ємів, присутні у синявському храмі, характерні для українського барокового напряму. Цей унікальний стиль, що народився з дерев’яної архітектури, стилістично близької західному бароко, увібрав у себе культурні здобутки Київської Русі..
Не менш дивовижним є й те, що грубезні колоди-фундаменти, укладені прямо на грунт, майже за три століття анітрохи не підгнили.
Миколаївська церква – витвір народних майстрів однієї школи, сформованої на стародавніх народних традиціях Києва та його околиць. Церква побудована на залишках колишньої козацької фортеці.
Божа Гора
У свідомості місцевих мешканців Божа гора пов’язується з однією із трагічних подій IV століття, котра відбулася з ватажком антів Божем, його трьома синами та 70-а вельможами і старійшинами. На початку «великого переселення народів» Бож зібрав під своє начало та очолив антський міжплемінний політично-військовий союз. Об’єднані військові сили слов’ян тривалий час протистояли загартованому в постійних війнах із римлянами війську готів і перемогли його. Не бажаючи змиритися з втратою панівного становища, прагерманці підступно заманили до свого табору військову еліту слов’ян, очолювану Божем, і розіп’яли на хрестах.
На відзнаку історичних подій, пов’язаних з горою Божа, сьогодні біля її підніжжя у тіні могутніх дерев височить пам’ятник – масивна гранітна брила з надписом «Народу антів – предкам українців. Від жителів Рокитнянщини».
Старий млин, побудований у 1904 році – графами Браницькими – промислове підприємство борошномельної галузі початку XX століття.
Божа гора, де розташовувався маєток Браницьких.
На Божій горі до цього часу збереглися залишки маєтку Браницьких – невеликого будинку з оглядовою вежею і підземними приміщеннями, що правив Браницьким за літню резиденцію.
Ліворуч від дороги на похилому прибережному місці на базі природного лісу у 1847 році розміщувався парк, облаштований у ландшафтному стилі з великими галявинами і красивими групами дерев. Безпосередньо біля палацу парк мав регулярний план з великим квітковим партером, басейнами, скульптурними групами, прямими алеями, що нагадувало добре відому білоцерківську резиденцію «Олександрія».
Наприкінці 80-х років XIX століття у синявському ботанічному саду росли близько 100 видів і форм дерев переважно листяних порід, ще більше – декоративних чагарників. І тепер на Божій горі та прилеглих лісах ростуть дерева, насаджені у часи Браницьких, зокрема, групи 120-130-річних модрин, дубів у 2-3,5 обхвата.

Страусина ферма.
Розташована напроти Божої гори біля с. Синява. Заснована в 2002р. комплекс також включає міні-зоопарк де для відвідувачів проводяться екскурсії. На фермі можливо не тільки полюбуватися різноманітними тваринами, але й придбати страусиного м’яса та яєць, різноманітні сувеніри.

Давні православні храми Рокитнянщини
с. Синява. Миколаївський храм, 1730 року побудови.
с. Острів, дерев’яна церква архистратига Михаїла з двіницею побудована у 1740 році.
Церква на кам’яному фундаменті, трьохзрубна, з високими боковими вівтарями, притвором та прибудовами по боках. Має 3 куполи цибулевидної форми з фігурними хрестами. Карниз розділяє нахилені вертикально ошальовані стіни досить високих зрубів на два яруси. Композиція церкви цікава тим, що бані розташовані лише над східним та західним зрубами. Входи в церкву оздоблені фронтонами трикутної форми з 4-а дерев’яними колонами.
Дзвіниця церкви дерев’яна, двоярусна. Другий ярус має отвори – голосники, купол цибулевидної форми, увінчаний фігурним хрестом.
с. Бушево, Троїцька церква орієнтовно побудована у 1750 році. Дерев’яна, трьохзрубнана кам’яному фундаменті з трьома куполами. У XIX столітті до церкви з трьох сторін були дороблені прибудови з незвичайними чотирьохколонними портиками та трьохчасними вікнами, заокругленими у верхній частині. Двері з двох стулок, у верхній частині заокруглені та засклені. На куполах цибулевидної форми та над центральним входом – фігурні хрести. Стіни церкви обшальовані у XIX столітті.
с. Ромашки. Покровська церква, побудована поміщицею О. А. Трофимовою у 1843 році, – зразок культової архітектури пізнього класицизму. Церква цегляна, має 3 нефи з видовженою західною частиною та 4-а колонами-портиками дорійського ордеру. що завершується трикутними фронтонами. По боках західного фасаду розташовані дві башти дзвіниці. Стіни нижнього ярусу церкви – рустовані, вікна прикрашені сандриками.
На куполі та баштах-дзвіницях – хрести з шарами в нижній частині.
Церква мала три престоли – центральний – в ім’я Покрови, бокові – ім’я святителя Миколи та Преподобного Антонія Печерського.
смт Рокине. Храм Різдва Пресвятої Богородиці закладено 18 червня1898 року. Кошти було виділено з державного бюджету на прохання київського губернатора. Споруджено храм у 1901 році.
с. Житні Гори. Церква Йосипа обручника, побудована в 1766 році на кошти парафії. Дерев’яна, на кам’яній основі. Спочатку була трьохзрубною з одним світловим і двома декоративними куполами, з прибудовами. Злегка нахилені ошальовані стіни надають стрункості силуету споруди. В інтер’єрі зберігся розпис XIX століття.
с. Савинці. Село виникло за часів Б. Хмельницького, як спостережний пункт реєстрових козаків, сім’ї яких мешкали у Синяві. Дерев’яна церква побудована на кошти парафіян. Освячена 9 грудня 1882 року на честь архистратига Михаїла.

Городище давньоруського часу (XІ-XІІ ст.).
Бу́шевське городи́ще — археологічна пам’ятка, розташована поблизу села Бушеве, практично в місці впадіння річки Горохуватка у річку Рось.
Городище має овальну форму (нагадує сучасний стадіон). Вал заввишки близько п’яти метрів із зовнішньго боку і трьох — з внутрішнього. Площа об’єкта складає близько чотирьох гектарів.
До городища є два входи, розташованих один навпроти іншого: північно-західний і південно-східний.
Археологічні знахідки та форма вказують на скіфське походження городища. Однак вали що збереглися, ймовірно, були споруджені у другій половині XI століття.
Дослідження Бушевського городища показали наявність в середині валів залишків двох рядів зрубних клітей, встановлених на скіфському культурному шарі. Кліті були спалені наприкінці XI — початку XII ст., судячи за залишками кераміки на їхньому дні. З історії ж відомо, що в цей період були особливо сильні набіги половців на Русь.
Голубе озеро с. Бушевого – найчистіша водойма на Київщині.